У системі ринкових відносин ухилення від сплати податків базується на принципах, які формуються в процесі розподілу і перерозподілу доходів. При розгляді цих проблем необхідно враховувати обставини, за яких застосовуються схеми ухилення від сплати податків. У працівників, які отримують доходи у формі заробітної плати, податок справляється з доходу до одержання заробітної плати (спосіб стягнення податків -- «у джерела»), тому субєктом ухилення може бути роботодавець. У працівників, які беруть безпосередню участь у процесі підприємницької діяльності як субєкти господарювання, оподаткування здійснюється на основі декларації (спосіб стягнення податків -- «за декларацією»). І саме в цьому випадку існує можливість для податкових зловживань.
Під тіньовою економікою розуміють сукупність економічної діяльності, не врахованої офіційною статистикою і не включеної до валового національного продукту країни. Таке визначення хоча й визнається більшістю фахівців, але через узагальнений характер допускає віднесення до цієї категорії досить широкого переліку видів діяльності. В результаті у конкретних ситуаціях фахівці по-різному тлумачать поняття тіньової економіки.
Багато дослідників виділяють структурні компоненти тіньової економіки. Вагомою складовою тіньового сектора вважають так званий чорний ринок (або кримінальну економіку), що тісно повязаний зі сферою грошового обігу і виникає внаслідок шахрайства, розкрадання, рекету, незаконних валютних операцій тощо. Іншою складовою тіньового сектора господарства країни є так звана паралельна економіка, що більшою мірою, ніж чорний ринок, повязана зі сферою виробництва.
1. Ухилення від оподаткування -- загроза економічній безпеці держави
Одним із ключових чинників тінізації економіки є недосконалість і переважно фіскальний характер податкової політики, а також нестабільність її законодавчої бази. Чинне податкове законодавство України не стимулює субєктів господарювання інвестувати капітали в легальну економіку.
За оцінками експертів, загальне податкове навантаження в Україні майже вдвічі перевищує цей показник в інших країнах. Це стимулює приховування реальних обсягів економічної діяльності, виведення її у «тінь». Окремо слід зазначити недосконалість механізму відшкодування ПДВ та застосування кримінальних схем у зовнішньоекономічній діяльності. Зрештою, саме через тінізацію ПДВ фактично перетворився з джерела бюджетних надходжень на чинник формування державного боргу.
Обтяжливість податкової системи України визначається не величиною податкових ставок, а насамперед нерівномірністю податкового навантаження, заплутаністю й нестабільністю податкового законодавства, деформаціями грошової сфери та фінансів підприємств. Податкове навантаження розподіляється між субєктами економічної діяльності вкрай нерівномірно. За даними ДПА України, сума фактично отриманих пільг в оподаткуванні юридичних осіб становила у 2002 р. 46,8 млрд. грн., у 2003 р. -- 51,2 млрд. грн., у 2004 р. -- 56,3 млрд. грн., у 2005 р. -- 29,9 млрд. грн.
При цьому податкові пільги не спрямовані на стимулювання економічного зростання та інвестиційно-інноваційних процесів. З 2002 р. співвідношення наданих пільг як до доходів Зведеного бюджету, так і до ВВП, постійно зменшувалося, причому випереджальними темпами зменшувалася частка пільг щодо податку на прибуток. Скасовано дію податкових стимулів до інновацій, передбачених Законом України від 04.07.2002 р. N 40-IV «Про інноваційну діяльність». Це свідчить про подальшу фіскалізацію податкової політики та поступову відмову від здійснення податкового регулювання під тиском потреб фіскального збалансування, оскільки саме пільги щодо податку на прибуток відіграють роль стимуляторів інвестиційних процесів та економічного розвитку. Таким чином, існуючі недоліки податкової системи України стримують процеси накопичення та збільшення інвестицій в основний капітал. Акцент на непрямих податках призводить до негайного вилучення у підприємств значної частини доходу, отриманого завдяки зростанню сукупного попиту, гальмуючи стимуляційний вплив останнього. Це створює необмежені можливості для підприємств уникати оподаткування прибутків, заганяє в «тінь» значну частину обороту товарів та послуг. За даними опитувань, у середньому підприємства в Україні приховують близько 21% свого доходу від реалізації продукції.
У податковому праві йдеться про дві форми несплати податків: податкове правопорушення й ухилення від оподаткування. Вітчизняна юриспруденція визначає податкові правопорушення як протиправні діяння (або бездіяльність), що проявляються у невиконанні або виконанні неналежним чином обовязків, порушенні прав і законних інтересів учасників податкових правовідносин, за що передбачається юридична відповідальність. Основним фіскальним правопорушенням у сфері оподаткування є ухилення від сплати податків, головним критерієм якого є навмисне порушення діючого податкового законодавства. У свою чергу, діяльність підприємств, установ, організацій або громадян щодо заниження податкових платежів у межах закону називається податковим плануванням. Так, податкове планування припускає надання правдивої інформації про обєкт оподаткування для того, щоб передбачені законом податкові пільги використовувались у повному обсязі і без порушень. Ще на початку XX ст. відомий юрист Дж. Санзерленд зазначав, що право кожного платника податків -- уникати податків, використовуючи для цього всі дозволені засоби, тобто ті, які прямо не заборонені законом і які ніким не можуть бути оспорені. Водночас ухилення від сплати податків характеризується наявністю у платників податків чітко спрямованого умислу, корисливих мотивів і мети, що полягають у порушенні норм податкового законодавства, навмисному невиконанні конституційного обовязку кожного громадянина сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом, а це є значною суспільною небезпекою. По-перше, держава недоотримує значні бюджетні кошти, у звязку з чим скорочується фінансування державних програм. По-друге, неплатники податків перебувають у вигіднішому становищі порівняно із законослухняними платниками з точки зору ринкової конкуренції і можуть провокувати своїми діями інших субєктів економічної діяльності. По-третє, при значному поширенні фіскальних злочинів, що ведуть до дефіциту дохідної частини бюджету, держава вдається до компенсації нестачі бюджетних надходжень шляхом уведення нових податкових платежів, збільшення ставок діючих податків і зборів. Тому в інтересах як суспільст ...........
Страницы: [1] | 2 | 3 | 4 |
|
