Єдиний економічний простір як інтеграційне економічне угрупування - дипломная работа

39

Зміст

Вступ

Розділ 1. Єдиний економічний простір як інтеграційне економічне угрупування

Розділ 2. Аналіз переваг та недоліків економічної інтеграції України в ЄЕП

Розділ 3. Напрями вдосконалення інтеграційних економічних процесів в межі ЄЕП

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Анотація

Визначено основні проблеми інтеграційної політики України. При аналізі торговельних відносин з країнами-членами ЄЕП особлива увага приділялася зовнішньоторговельним відносинам України з Росією як основним торговельним партнером. Наведено аргументи за і проти входження України у ЄЕП. Зроблено конкретні висновки та пропозиції щодо інтеграційних пріоритетів України як фактора підвищення конкурентоспроможності українських підприємств та забезпечення економічної безпеки держави.

Вступ

Актуальність теми. Єдиний європейський ринок для України - можливість розвивати взаємовигідне співробітництво із своїми основними економічними партнерами, обсяги торгівлі з якими постійно зростають. Питання, врешті-решт, полягає не у перспективі поглинання України її сусідами, а в необхідності та здатності продовжувати прагматичне, взаємовигідне співробітництво з усіма партнерами. При цьому інтеграція має розглядатися не як мета, а як засіб забезпечення реалізації національних інтересів, у тому числі і в транзитній сфері. Дослідження даної сфери зовнішньополітичного і економічного життя України зумовлюється необхідністю концептуального обґрунтування основних напрямків і цілей зовнішнього співробітництва України, визначення доцільних інструментів такої взаємодії по окремих важливих її напрямах з урахуванням потреб вітчизняної економіки.

У вітчизняній науковій літературі питання багатовекторності інтеграційного розвитку України, співробітництва в межах ЄЕП знайшли відображення в численних роботах О.Білоруса, В.Будкіна, І.Бураковського, В.Геєця, М.Дудченка, А.Кредісова, І.Лукінова, Д.Лукяненка, О.Мозгового, В.Новицького, В.Онищенка, Є.Панченка, Ю.Пахомова, О.Плотнікова, А.Поручника, А.Румянцева, В.Степаненка, В.Супруна, В.Федосова, А.Філіпенка, С.Фоміна, А.Хахлюка та інших.

Однак, розгляд проблеми інтеграційного середовища України, на нашу думку, досі не носить комплексного характеру, який дозволив би оцінити всі переваги і недоліки векторів інтеграційного розвитку, а також можливості чи загрози для України.

Метою даної роботи стала всебічна оцінка векторів інтеграційного руху України.

У відповідності до поставленої мети були визначені наступні завдання:

- розглянути та охарактеризувати сутність ЄЕП;

- провести аналіз переваг та недоліків економічної інтеграції України в Єдиний економічний простір;

- запропонувати напрями вдосконалення інтеграційних економічних процесів в межі ЄЕП.

Об?єктом дослідження є Єдиний економічний простір.

Предметом - особливості інтеграційного економічного угрупування.

Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел, містить 1 рисунок і 5 таблиць загальним обсягом 37 сторінок.

Розділ 1. Єдиний економічний простір як інтеграційне економічне угрупування

Важливим напрямом інтеграційних зусиль України у контексті реалізації свого транзитного потенціалу стала її участь у реалізації проекту щодо створення ЄЕП у складі Білорусії, Казахстану, Росії та України.

Під ЄЕП сторони домовилися розуміти економічний простір, який обєднує митні території чотирьох країн, де діють механізми регулювання економіки, що побудовані на єдиних принципах і забезпечують вільне переміщення товарів, послуг, капіталу та робочої сили, а також здійснюються єдина зовнішньоторгова та узгоджені податкова, грошово-кредитна й фінансово-валютна політики. ЄЕП створюється з метою розвитку торгівлі та взаємних інвестицій, що повинні забезпечити сталий розвиток економік сторін на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права (у тому числі правил і принципів СОТ), а також розвитку економічного потенціалу і конкурентоспроможності економік країн, які утворюють ЄЕП, на зовнішніх ринках. Крім того, до основних завдань ЄЕП входять формування єдиних принципів регулювання діяльності природних монополій (зокрема, у сфері залізничного транспорту, магістральних телекомунікацій, транспортування електроенергії, нафти й газу), забезпечення недискримінаційного доступу до послуг їх обєктів та єдиних тарифів на них.

Метою формування ЄЕП є створення умов для стабільного й ефективного розвитку економік держав-учасниць і підвищення рівня життя населення.

Держави-учасниці прагнуть сприяти:

- розвитку торгівлі та інвестицій між державами-учасницями, що забезпечуватиме сталий розвиток економік держав-учасниць на основі загальновизнаних норм і принципів міжнародного права;

- створенню можливостей для розвитку підприємницької діяльності шляхом встановлення гармонізованих систем регулювання та інтегрування інфраструктурного комплексу;

- інтеграції та нарощуванню економічних потенціалів держав-учасниць з метою підвищення конкурентоспроможності економік держав-учасниць на зовнішніх ринках.

Поетапне вирішення завдань поглиблення інтеграції обумовлюється виконанням державами-учасницями взятих зобовязань та фактичним вирішенням таких завдань [11]:

- формування зони вільної торгівлі без вилучень та обмежень, що передбачає незастосування у взаємній торгівлі антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних захисних заходів на базі проведення єдиної політики в галузі тарифного і нетарифного регулювання, єдиних правил конкуренції, застосування субсидій та інших форм державної підтримки;

- уніфікація принципів розробки та застосування технічних регламентів і стандартів, санітарних і фітосанітарних норм;

- гармонізація макроекономічної політики;

- створення умов для вільного руху товарів, послуг, капіталу та робочої сили;

- гармонізація законодавств держав-учасниць у тій мірі, в якій це необхідно для функціонування ЄЕП, включаючи торгову і конкурентну політику;

- формування єдиних принципів регулювання діяльності природних монополій (у сфері залізничного транспорту, магістральних телекомунікацій, транспортування електроенергії, нафти, газу та інших сферах), єдиної конкурентної політики та забезпечення недискримінаційного доступу та однакового рівня тарифів на послуги субєктів природних монополій.

ЄЕП формується поетапно, з урахуванням можливості різнорівневої та різношвидкісної інтеграції. Різношвидкісна інтеграція означає, що кожна держава самостійно визначає момент приєднання до того чи іншого міжнародного договору, що призводить до різнорівневої інтеграції, коли держави-учасниці знаходяться на різних рівнях інтеграційної взаємодії.

Різнорівнева та різношвидкісна інтеграція означає, що кожна держава-учасниця самостійно визначає, в яких з напрямів розвитку інтеграції чи окремих інтеграційних заходах вона братиме участь і в якому обсязі. Держава має можливість приєднатися до міжнародних договорів, що забезпечують формування та функціонування ЄЕП, у міру готовності. При цьому держава повинна дотримуватись погодженої послідовності приєднання до переліку міжнародних договорів. Для приєднання держав до діючих в рамках ЄЕП міжнародних договорів потрібна згода всіх держав-учасниць цих міжнародних договорів. Це правило поширюється на функціонування основних принципів і умов ЄЕП, які визначаються цією Концепцією.

Перехід від одного етапу формування ЄЕП до іншого здійснюють ті держави-учасниці, які виконали заходи, передбачені у попередньому етапі Комплексу основних заходів щодо формування Єдиного економічного простору.

Обсяг переваг, що надаються державами-учасницями одна одній, визначається угодами з формування ЄЕП, учасницями яких вони є. Неучасть або часткова участь будь-якої держави-учасниці в окремих напрямах розвитку інтеграції чи окремих інтеграційних заходах не повинна бути перешкодою для інших держав-учасниць у здійсненні зазначених напрямів розвитку інтеграції чи окремих інтеграційних заходів.

Більш пізні терміни приєднання будь-якої держави-учасниці до окремих напрямів розвитку інтеграції чи окремих інтеграційних заходів не змінюють її статусу учасниці ЄЕП.

Враховуючи різні ступені інтеграції держав-засновниць ЄЕП (Російська Федерація і Республіка Білорусь - Союзна держава, Російська Федерація, Республіка Білорусь та Республіка Казахстан - члени ЕврАзЕС), терміни можливого переходу до більш високих ступенів інтеграції визначаються кожною державою-учасницею самостійно.

Координація процесів формування ЄЕП здійснюється відповідними органами, які створюються на основі окремих міжнародних договорів. Структура органів формується з урахуванням рівнів інтеграції.

Органи ЄЕП створюються на основі поєднання міждержавних елементів і принципу передачі частини повноважень держав-учасниць єдиному регулюючому органу з поступовим підвищенням значущості останнього. Здійснення координації й управління формуванням ЄЕП на міждержавному рівні забезпечуватиметься Радою глав держав-учасниць (далі - РГД) [4, с.14].

Кількість голосів кожної держави-учасниці у рамках РГД розподіляється виходячи з принципу „одна держава - один голос”. Рішення РГД приймаються консенсусом. Держави-учасниці засновують єдиний регулюючий орган (Комісію), якому вони на основі міжнародних договорів делегують частину своїх повноважень. Його рішення є обовязковими для виконання всіма державами-учасницями.

Комісія розпочинає своє функціонування з моменту введення спільного митного тарифу або єдиних правил конкуренції залежно від того, що вводиться раніше. У міру розвитку та поглиблення інтеграційних процесів повноваження єдиного регулюючого органу відповідно розширюються.

У Комісії рішення з усіх питань приймаються зваженим голосуванням. Кількість голосів кожної з держав-учасниць визначається з урахуванням її економічного потенціалу. Розподіл голосів і процедура голосування встановлюються на основі домовленості держав-учасниць.

Основними повноваженнями РГД є [4, с.15]:

- визначення перспектив подальшої інтеграції у рамках ЄЕП;

- контроль за виконанням Комплексу основних заходів з формування Єдиного економічного простору;

- забезпечення застосування і дотримання основних принципів та заходів, які приймаються для формування ЄЕП;

- вироблення торгово-економічної політики стосовно третіх країн;

- прийняття рішень про прийняття нових членів до ЄЕП;

- постановка завдань з уніфікації митно-тарифної і конкурентної політики держав-учасниць ЄЕП та розгляд доповідей Комісії;

- прийняття інших рішень з принципових питань функціонування ЄЕП.

Для забезпечення належного функціонування та розвитку ЄЕП Комісія у рамках своєї компетенції:

- забезпечує реалізацію цілей і завдань ЄЕП;

- приймає рішення і дає висновки з питань, повязаних з досягненням цілей та виконанням завдань ЄЕП;

- розробляє проекти нормативних правових актів, методичні матеріали та інші документи, необхідні для досягнення цілей і виконання завдань ЄЕП;

- здійснює інші повноваження.

Основними принципами функціонування ЄЕП є забезпечення свободи переміщення товарів, послуг, капіталу та робочої сили через кордони держав-учасниць.

Згідно з Концепцією формування ЄЕП, принцип вільного переміщення товарів передбачає усунення вилучень з режиму вільної торгівлі та зняття обмежень у торгівлі на основі уніфікації митних тарифів, формування єдиного митного тарифу, який встановлюватиметься на базі узгодженої методики, використання засобів нетарифного регулювання та інструментів регулювання торгівлі товарами з "третіми" країнами. Принцип забезпечення вільного руху послуг передбачає формування загальних правил і підходів для забезпечення вільного доступу на ринок послуг та їх постачальників у межах ЄЕП, а також здійснення узгодженої політики щодо доступу на ринки послуг "третіх" країн і постачальників послуг у межах ЄЕП. Принцип провадження єдиної політики в окремих галузях економіки передбачає укладення секторальних угод, які розроблятимуться на розвиток Угоди про формування Єдиного економічного простору. Переважну частину першочергових документів складають ті, що регулюватимуть процедури і правила переміщення товарів і послуг через митні кордони країн - учасниць ЄЕП. Зокрема, це [7]:

угода щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митні кордони держав - учасниць ЄЕП;

угоди про прийняття єдиних правил визначення країни походження товарів з "третіх" країн і про порядок стягнення вивізного мита з товарів, які поставляються до "третіх" країн;

угода про єдині правила застосування митних квот;

угоди про спрощення порядку митного оформлення і митного контролю на внутрішніх кордонах, а також про єдині засади застосування інформаційних технологій при здійсненні митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через кордони держав - учасниць ЄЕП;

угоди про єдині умови транзиту територіями держав - учасниць ЄЕП, а також про єдиний порядок транзиту товарів з "третіх" країн (до "третіх" країн) митними територіями держав - учасниць ЄЕП;

протокол про митний контроль за реекспортом товарів, які походять з територій держав - учасниць ЄЕП і вивозяться до "третіх" країн;

угода щодо єдиних принципів регулювання діяльності природних монополій.

Наступним кроком у митно-тарифних відносинах повинна стати розробка основ митного законодавства країн - членів угруповання. На нашу думку, ЄЕП має можливість використовувати всі позитивні напрацювання у сфері нормативно-законодавчої бази СНД, яка стосується і загальних питань організації міжнародних перевезень, і їх галузевих особливостей. Зокрема, на 12-му засіданні координаційної транспортної ради (КТР) СНД, яке відбулося 16-17 листопада 2004 р. у Єревані, багато уваги приділялося питанням вироблення загальної транспортної політики, гармонізації законодавчих і підзаконних актів і механізмів їх реалізації. Конкретно йшлося про Угоду щодо введення міжнародного сертифіката із зважування вантажних транспортних засобів на територіях країн - учасниць КТР, Угоду про гармонізацію стандартів професійної компетентності спеціалістів, юридичних осіб та індивідуальних підприємців, які здійснюють міжнародні перевезення у рамках СНД, а також про питання доцільності прискорення розробки порядку та механізму поетапного скасування дозвільної системи вантажних перевезень, тощо. За даними Ради із залізничного транспорту країн СНД, у 2003 р. частка перевезень вантажів залізничним транспортом (вантажооборот) РФ (1668,9 млрд. ткм), України (225,3 млрд.), Казахстану (147,7 млрд.) і Білорусії (38,4 млрд. ткм), тобто держав майбутнього ЄЕП на території СНД, склала 97,84% залізничного вантажообороту всіх країн СНД (2126,2 млрд. ткм) [13].

Питання можливості одночасної інтеграції України у ЄЕП та у ЄС залишається проблемним як для фахівців, так і для суспільства. За деякими твердженнями, після розширення ЄС і створення ЄЕП наша держава виявиться географічно "затиснутою" не тільки між двома потужними ринками, але й між двома концепціями розвитку економіки і не зможе самостійно визначатися із своїм майбутнім. Однак, на нашу думку, ЄЕП і єдиний європейський ринок - це для України не взаємовиключний вибір, а можливість розвивати взаємовигідне співробітництво із своїми основними економічними партнерами, обсяги торгівлі з якими постійно зростають. Питання, врешті-решт, полягає не у перспективі поглинання України її сусідами, а в необхідності та здатності продовжувати прагматичне, взаємовигідне співробітництво з усіма партнерами. При цьому інтеграція має розглядатися не як мета, а як засіб забезпечення реалізації національних інтересів, у тому числі і в транзитній сфері.

Розділ 2. Аналіз переваг та недоліків економічної інтеграції України в ЄЕП

Інтеграція України з країнами ЄЕП може значно підвищити конкурентоспроможність українських товарів на світових ринках через реалізацію конкурентних переваг угрупування. Про підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на ринках країн-членів ЄЕП свідчить стан зовнішньої торгівлі України у 2006р., де експорт до країн ЄЕП мав вирішальний характер за умов значного його скорочення до країн ЄС (табл. 2.1.).

Таблиця 2.1

Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами України з країнами ЄЕП та ЄС у 2005-2006рр. [20]

Порівнюючи показники зовнішньої торгівлі України з країнами ЄС та ЄЕП слід зазначити, що в 2005р. спостерігалася тенденція до переорієнтації українського експорту з європейського напряму на ринки країн ЄЕП. В свою чергу це дало можливість покращити торгівельний баланс України з країнами ЄЕП і призвело до підвищення рівня зовнішньоторговельної безпеки України. Так, сальдо торговельного балансу України у торгівлі з ЄС у 2006 році зменшилось у 6,5 раз у відношенні до 2005р., а у торгівлі з країнами ЄЕП, за той же період, зменшилось на 15%. Коефіцієнт покриття імпорту експортом (граничне значення якого дорівнює 1) мав таку ж тенденцію. В 2006р. даний показник у торгівлі з ЄС становив 0,9 і зменшився на 0,2 у порівнянні з 2005р., з країнами ЄЕП 0,6 і зріс на 0,1. Зовнішньоторговельний оборот України зріс як у торгівлі з країнами ЄС, так і з країнами ЄЕП хоча темпи зростання значно різнились і становили відповідно 110% і 116% у відношенні до 2005р.

Особливо критична ситуація в 2006 р. для України мала місце у торгівлі продукцією машинобудування. Через падіння виробництва у галузі різко скоротилися обсяги українського експорту цієї продукції. На ринках країн ЄЕП експорт продукції машинобудування зріс з 1637,8 млн. дол. США за 9 міс. 2005 р., до 1985,6 млн. дол. США за 2006 р. Водночас на західноєвропейському векторі відбулося скорочення експорту цієї продукції з 1295,2 млн. дол. США в 2005 р. до 559,5 млн. дол. США у відповідному періоді 2006 р.

Отже, для забезпечення економічної безпеки, Україні необхідно приділяти особливу увагу країнам-членам ЄЕП, враховуючи те, що країни ЄС використовують українські ринки, насамперед, для нейтралізації кризових явищ у власних економіках [5]. Експортний потенціал України ефективно може реалізовуватися на ринках СНД, що вимагає від України виваженої інтеграційної політики.

На думку експертів, ЄЕП було створено, в першу чергу, для розбудови двосторонніх звязків між Україною та Росією. Отже, потрібно проаналізувати зовнішньоторговельні відносини між країнами як основний фактор інтеграції.

За 5 місяців 2007р. в українсько-російських торговельних відносинах зберігається тенденція останніх років - зростання обсягів торгівлі товарами. У торгівлі товарами Україна втратила позитивну тенденцію 2006 р. - зростання більш високими темпами українського експорту у порівнянні з російським імпортом. За 5 місяців 2007 р. експорт українських товарів до РФ в порівнянні з аналогічним періодом 2006р. зріс на 5,1%, а імпорт з РФ - 13,6% (відповідно в січні-травні 2006 р. ці показники становили 25,8% і 11,6%). В результаті негативне торгівельне сальдо за перші 5 місяців 2007 р. у порівнянні з відповідним періодом 2006 р. збільшилося на 5,1 млрд. дол. США (табл.2.2.).

Таблиця 2.2

Зовнішня торгівля товарами України з Росією за 5 місяців 2007р. у порівнянні з 5 місяцями 2006р. (млн. дол. США)

Розраховано за даними Держкомстату України

Найбільш критична ситуація для України на російських ринках склалася у торгівлі продовольчими товарами. Якщо в січні-травні 2005 р. частка продуктів тваринного походження в товарному експорті України до РФ становила 7,9%, то у січні-травні 2007 р. вона дорівнювала лише 1,5%. Найбільших втрат Україна зазнала у торгівлі мясомолочними продуктами. Зокрема, поставки мяса та субпродуктів на російський ринок з початку 2007 р. з України фактично припинилися, експорт молочної продукції значно скоротився (з 143,9 млн. дол. США до 42,8 млн. дол. США або в 3,4 рази). Хоча говорити про відмову РФ від українського імпорту цих товарів завдяки значному зростанню продукції власного виробництва малоймовірно. За даними Федеральної служби державної статистики РФ темпи зростання виробництва мяса у першому півріччі 2007 р. становили лише 103,6%. При цьому слід враховувати, що в Росії у першому півріччі відбулося скороченні поголівя ВРХ на 5,3% у порівнянні з аналогічною датою 2006 р. Виробництво молока в РФ в першому півріччі 2007 р. скоротилося на 0,3%. За даними експертів російського Центру соціальних досліджень та інновацій в першому півріччі 2007 р. на імпорт мяса в РФ витрачено більше коштів, ніж виділено на рік по національному проекту підтримки агропромислового комплексу [17].

Значно скоротилися обсяги експорту жирів та олії (на 29%), готових харчових продуктів з мяса (на 52,4%), цукру та кондитерських виробів з цукру (на 42,7%).

Негативні тенденції простежуються і в торгівлі товарами машинобудування. Порівняння темпів зростання експорту та імпорту цих товарів за 5 місяців 2007 р. з аналогічним періодом 2006 р. не на користь українських експортерів. Про це свідчить динаміка коефіцієнту покриття імпорту експортом по товарах машинобудування. Він зменшився з 1,24 до 0,99. Зокрема, по механічному та електричному обладнанню (розділ XVI УКТ ЗЕД) коефіцієнт покриття імпорту експортом за 5 місяців 2007 р. скоротився з 1,3 до 1,1, що мало наслідком зменшення позитивного сальдо на 61,8 млн. дол. США.

Майже третину (31,3%) українського товарного експорту до РФ становлять недорогоцінні метали. В умовах активного розвитку китайсько-російських відносин та посиленні загрози поступового витіснення українських виробників китайськими виробниками металопродукції з традиційних ринків збуту, незначне зменшення обсягів експорту чорних металів (на 6,1%) на російський ринок за перші 5 місяців 2007 р. вже можна розглядати як першу ознак перерозподілу російського ринку металів. Завдяки скасуванню США щодо України поправки Джексона-Веніка Україна змогла компенсувати втрати на російському ринку. За січень-травень 2007 р. темпи росту українського експорту чорних металів до США у порівнянні з відповідним періодом 2006 р. збільшилися в 2,1 рази.

Ці негативні тенденції для українських виробників на російському ринку свідчать про переорієнтацію значної його частини на продукцію країн ЄС, Бразилії, Аргентини, США та ін. За даними Федеральної служби державної статистики РФ у першому півріччі 2007 р. у зовнішньоторговельному обороті частка країни ЄС становила 52,1%, Китаю - 5,9%, України - 5,4%, відповідно в першому півріччі 2006 р. ці цифри становили 52,9%, 5,5% та 6,2% [7].

Однак найбільша проблема для україно-російських торговельних стосунків лишається монополія Росії щодо забезпечення потреби української економіки в енергоносіях, що є вирішальним чинником у посиленні загроз у енергетичній і економічній безпеці країни. За 5 місяців 2007 р. частка імпорту російських енергоносіїв в загальних обсягах імпорту енергоносіїв становила 54,3%. Для країн ЄС частка імпорту енергоносіїв з однієї країни (порогове значення) не повинна перевищувати 30% загальної їх потреби, оскільки є загроза економічного та політичного тиску країни-монопольного постачальника на країну-імпортера (січневі події 2007 р. є тому свідченням). При цьому слід відзначити, що у порівнянні з січнем-травнем 2006 р. цей показник суттєво знизився - на 14,3%. Однак, небажання українських виробників переходити на енергозберігаючі технології призводить до того, що негативне сальдо по енергоносіях (-2901,8 млн. дол. США) перевищує весь український товарний експорт (2862,2 млн. дол. США). Із 1 січня 2008 не було здійснене скасування російського експортного ПДВ на нафту, що поставляється в Україну, попри те, що відповідний закон російська Держдума прийняла ще в серпні. Формальна причина -- відсутність офіційних розяснень щодо нового механізму стягування ПДВ. Газпром, пославшись на відсутність необхідних технічних можливостей, наприкінці минулого року відмовлявся компенсувати поставки газу в разі непідписання нового контракту з Туркменістаном, попри дану ним раніше усну обіцянку покривати можливі перебої туркменських поставок [17].

Нещодавно була підписана угода про квоти на поставку українських труб малого діаметра до Росії на 2005 -- 2009 рр. Вона прямо суперечить умовам ЄЕП, причому навіть не тим, що концептуально не відповідає вільній торгівлі без вилучень і обмежень. Концепцією формування ЄЕП передбачена уніфікація «заходів нетарифного регулювання на основі норм і правил СОТ». Водночас квоти були надані не Україні як державі, а конкретним підприємствам, які входять до групи «Інтерпайп» (дещо пізніше кілька інших підприємств української трубної промисловості отримали свої квоти завдяки добровільним обмеженням свого експорту). Проблема в тому, що правила СОТ прямо забороняють подібне надання торгових преференцій окремим підприємствам, перешкоджаючи інтересам інших, оскільки таким чином штучно створюється нерівне конкурентне поле.

Двосторонні торговельні звязки стримує наявність митних тарифів між країнами, що зменшує конкурентоспроможність продукції на ринку країн-учасниць ЄЕП. У таблиці 2.3 представлені обмеження, що можуть бути анульовані в результаті створення ЄЕП.

Таблиця 2.3

Обмеження, що можуть бути скасовані після створення зони вільної торгівлі України з Росією

Політична підоснова перерахованих дій -- спроба тиску Росії на Україну. При цьому проглядає намір головного ініціатора проекту «ЄЕП» відмовитися від нових практичних кроків із його розвитку. Поки що не зовсім зрозуміла мотивація. Можна припустити, що тепер унаслідок євроінтеграційних намірів України стала однозначною неможливість і безперспективність створення митного союзу ЄЕП, що робить лібералізацію торгівлі в обєднанні як економічно, так і політично невигідною для російського керівництва.

Проаналізує також динаміку прямих іноземних інвестицій в економіку України з боку країн-учасниць Єдиного економічного простору (див. дані таблиці 2.4.).

Таблиця 2.4

Прямі іноземні інвестиції в Україну з країн ЄЕП, млн. дол. США

Розраховано за даними держкомстат України

Інвестиції в економіку України з країн ЄЕП склали на кінець 2005 р. 822,5 млн. дол. США (7% від загального обсягу ПІІ). Основним інвестором є Росія на, яку припадає 97% всіх інвестицій з країн ЄЕП. Основними інвестиційно привабливими галузями для країн ЄЕП є [11]:

для Росії: обробна промисловість 174,6 млн. дол. США станом на 1 півріччя 2007 р. (189,5 на початку 2006 р. млн. дол. США), сільське господарство, мисливство та повязані з ни-ми послуги 16,2 млн. дол. США (15 млн. дол. США), оптова та роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами та послуги з ремонту 56,5 млн. дол. США (44,5 млн. дол. США), транспорт і звязок 75,9 млн. дол. США (71,4 млн. дол. США), фінансова діяльність 71,8 млн. дол. США (24,1 млн. дол. США)операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам 74,9 млн. дол. США (73,6 млн. дол. США), охорона та соціальна допомога 104,4 млн. дол. США (103,2 млн. дол. США), нерозподілені за видами економічної діяльності обсяги ПІІ 244,5 млн. дол. США (207,4 млн. дол. США);

для Білорусії: добувна промисловість 6,2 млн. дол. США (5,4 млн. дол. США), обробна промисловість 2,4 млн. дол. США (2,3 млн. дол. США), транспорт і звязок 2,2 млн. дол. США (2,2 млн. дол. США),охорона здоровя та соціальна допомога 3,4 млн. дол. США (7,1 млн. дол. США);

для Казахстану: будівництво 3 млн. дол. США (3 млн. дол. США), обробна промисловість 0,6 млн. дол. США (0,5 млн. дол. США).

Процес формування ЄЕП, на рівні ЗВТ в країнах - учасницях стає одним з індикаторів ступеня готовності країн до вступу у СОТ. За умов створення ЗВТ в рамках ЄЕП можна спрогнозувати зростання зовнішньої торгівлі між Україною та іншими країнами-учасницями. Якщо реально ЗВТ не буде утворена, то в кінці 2008 р. Росія, а згодом і Казахстан, мають реальний шанс вступити до СОТ, що також призведе до більшої лібералізації зовнішньоторговельних відносин між країнами засновницями ЄЕП.

Участь України в ЄЕП дасть можливість швидше досягти економічних критеріїв вступу в ЄС, таким чином інтеграція на східному векторі одночасно прискорить інтеграцію на західному. Вигоди і втрати України від участі в ЄЕП наведені в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Переваги та недоліки участі України у ЄЕП